Перелом променевої кістки ноги
Рис. 4.31. Перелом променевої кістки в типовому місці: А–розгинальний тип (перелом Коллеса), Б – згинальний тип (перелом Сміта)
Перелом променевої кістки відбувається на 2,5 см проксимальніше суглобової щілини променево-зап’ясткового суглоба. Існують два варіанти перелому – розгинальний (тип Коллеса) та згинальний (тип Сміта) (рис. 4.31). Найчастіше трапляється тип Коллеса (1000:1), який виникає внаслідок падіння на випрямлену руку, розігнуту
Рис. 4.32. Вигляд кінцівки при переломі: А – Коллеса, Б – Сміта
в променево-зап’ястковому суглобі. У 50- 60% випадків цей вид перелому поєднується з відривом шилоподібного відростка ліктьової кістки. Значно рідше трапляється згинальний перелом, котрий виникає при падінні на тильну поверхню кисті.
Принципи діагностики та лікування. При переломі променевої кістки в типовому місці наявні всі абсолютні ознаки перелому (біль, набряк, видима деформація, патологічна рухомість відламків, укорочення кінцівки, крепітація). Патогномонічний симптом даного перелому – це деформація «столової вилки» (зміщення кисті з дистальним відламком променевої кістки до тилу) та штикоподібне випинання по долонній поверхні (рис. 4.32).
Для підтвердження діагнозу та визначення ступеня зміщення відламків використовують рентгенографію у двох стандартних проекціях (рис. 4.33).
При свіжих переломах зазвичай виконують одномоментне вправлення. Кінцівку фіксують гіпсовою пов’язкою від верхньої третини передпліччя до основ пальців на 6-8 тижнів.
Техніка ручної репозиції. Репозиція хворому проводиться обов’язково під місцевим або короткотривалим загальним знеболенням. Репозицію лікар може проводити самостійно, але краще за допомогою одного асистента (рис. 4.34).
Згинальний тип. Однією рукою лікар захоплює кисть разом з дистальним відламком, а другою – зап’ястя на рівні проксимального відламка. І етап – здійснюють тракцію для усунення зміщення по до-
Рис. 4.33. Рентгенограми: розгинальний перелом (перелом Коллеса)
Рис. 4.34. Вправлення перелому променевої кістки в типовому місці: А — тракція по довжині; Б — вправлення дистального уламка; В, Г — утримання вправлених відламків та фіксація гіпсовою пов’язкою
вжині та кутового зміщення дистального відламка. II етап – здійснюють згинання та одночасну пронацію дистального відламка, при цьому проводиться репозиція дистального відламка за допомогою великого пальця лікаря, який підтискає його в долонний бік та донизу. Після вправлення кінцівку фіксують гіпсовою пов’язкою від головок п’ясткових кісток до ліктьового суглоба в положенні долонного згинання та незначної ліктьової девіації з відведенням великого пальця кисті.
Розгинальний тип. І етап – проводять згинання кінцівки в ліктьовому суглобі, лікар охоплює руками зап’ястя хворого так, щоб його великі пальці знаходились над проекцією дистального відламка, асистент здійснює протитягу за плечову кістку; двоє здійснюють тракцію по осі кінцівки для усунення зміщення по довжині. II етап – при усуненні зміщення по довжині, лікар великими пальцями здійснює швидкий штовхальний рух у тильну сторону й догори, яким усуває зміщення по ширині. Якщо травматолог працює самостійно, то він проводить усунення зміщення по довжині за допомогою попереднього витягнення, а потім охоплює однією рукою ділянку тенара та задню поверхну дистального відламка таким чином, щоб його пальці сходились на передній поверхні. В той же час другою рукою здійснюється протитяга за передню поверхню передпліччя. Дистальний відламок зміщують у тильну сторону та незначно пронують.
Гіпсову іммобілізацію здійснюють від головок п’ясткових кісток у положенні тильного згинання та незначної ліктьової девіації з відведенням великого пальця кисті. Після вправлення обов’язковим є проведення рентгенографічного контролю у двох стандартних проекціях. Якщо зміщення не вдалось усунути повністю, то проводять ще одну спробу вправлення. Якщо і вона виявилась безуспішною або при неможливості утримати відламки проводять оперативне лікування.
На 5-7 день, при зменшенні післятравматичного набряку, обов’язково виконують
контрольну рентгенографію. При відсутності вторинного зміщення укріплюють вільну гіпсову пов’язку. З другої доби хворому дозволяються рухи в плечовому і ліктьовому суглобах та пальцями кисті.
При наявності зміщення слід провести спробу транскутанної фіксації уламків шпицями з подальшою фіксацією гіпсовою лонгетою на 6-8 тижнів. При відкритій репозиції уламки фіксують із застосуванням пластини з гвинтами або АЗФ (апарата зовнішньої фіксації).
Невдалі спроби ручної репозиції, багато- уламковий перелом, внутрішньосуглобовий перелом, нестабільні переломи (з пошкодженням шилоподібних відростків та дистального радіоульнарного синостозу) є показаннями до оперативного втручання.
Ускладнення. Зміщений центральний відламок може травмувати квадратний мяз, сухожильні піхви та сухожилки-згиначі пальців, серединний нерв, а також міжкісткові чутливі гілки променевого нерва. У деяких випадках гострий відламок може перфорувати шкіру, і закритий перелом переходить у відкритий. Інколи можуть розвинутись нейродистрофічний синдром, ішемічна контрактура Зудека -Турнера.
При багатовідламкових переломах у типовому місці наступає фрагментація дистального відламка променевої кістки. Такий перелом ще не є абсолютним показанням до оперативного втручання. Слід провести спробу закритої репозиції. Інколи можливо виконати точну репозицію і відновити анатомічну цілісність навіть тяжких багатовідламкових переломів променевої кістки.
Перелом Бартона – це внутрішньо- суглобовий перелом дистальної частини променевої кістки з вивихом у променево- зап’ястковому суглобі (рис. 4.35). При цьому частина суглобової фасетки в момент перелому розвертається на 180°, тому його ще називають «реверсний перелом», що відрізняє його від інших переломів променевої кістки в типовому місці. Механізм травми – падіння на розігнутий та пронований
Рис. 4.35. Перелом Бартона
променево-зап’ястковий суглоб із сильним ударом об дорзальну частину суглобової щілини. Закрита репозиція та утримання досягнутих результатів можливе тільки в поодиноких випадках. Основне лікування – це відкрите вправлення з подальшою фіксацією Т-подібною пластинкою.
Пошкодження кісток зап’ястка. Найчастіше ушкоджуються кістки проксимального ряду зап’ястка: перелом човноподібної кістки, вивих півмісяцевої кістки, перелом тригранної кістки, перилунарний вивих кисті.
Перелом човноподібної кістки. Виникає внаслідок форсованої травми (падіння на долоню) з упором шилоподібного відростка променевої кістки до човноподібної кістки, або при падінні на випростану кисть, внаслідок удару кулаком об твердий предмет. Як правило, утворюються два відламки. Внаслідок порушення кровопостачання проксимального уламка може виникнути його асептичний некроз. Перелом може ускладнюватися несправжнім суглобом, деформуючим артрозом кистьового суглоба з різним ступенем порушення його функції.
Принципи діагностики та лікування. При огляді виявляється згладженість ділянки анатомічної табакерки, пальпаторно наявна локальна болючість, яка посилюється при осьовому навантаженні та рухах кистю.
Рентгенографічне дослідження виконують у стандартних проекціях. Існує спеціальна укладка, для якої кисть ротують назовні на кут 15-20° та забезпечують ліктьове відведення з розташуванням рентгенівської трубки в сагітальному напрямку. У сумнівних випадках слід повторити рентгенівське обстеження через 2-3 тижні. За цей час щілина перелому розширюється внаслідок резорбції кісткової тканини по площині руйнування кістки.
При свіжих переломах човноподібної кістки виконують іммобілізацію циркулярною гіпсовою пов’язкою від рівня ліктьового суглоба до головок II–V п’ясткових кісток, а на І палець (при його відведенні) – до нігтьової фаланги. Кисть незначно відводять у променевому напрямку та до тилу. Тривалість іммобілізації залежить від характеру лінії перелому та становить не менше 10 тижнів. У випадку перелому зі зміщенням – виконують відкриту репозицію та фіксацію Гвинтом Ебердена чи TwinFix (рис. 4.36).
При виявленні асептичного некрозу проксимального фрагмента доцільно видалити некротизовану кістку. Якщо наявні ознаки несправжнього суглоба човноподібної кістки – слід виконати кісткову аутопластику з фіксацією. Серед інших операцій виконують (за показаннями) ексцизію човноподібної кістки, видалення проксимального ряду кісток зап’ястка, артродез кистьового суглоба та ендопротезування. В процесі лікування переломів застосовують засоби фізіотерапевтичного впливу, масаж верхньої кінцівки, рухову терапію. При сприятливому перебігу працездатність відновлюється через 3-6 місяців.
Перелом тригранної кістки. Є наслідком прямого механізму травми. Клінічно констатують симптоми локального набряку, болючості при пальпації та осьовому навантаженні дистальніше головки ліктьової кістки.
Принципи діагностики та лікування. Рентгенівське обстеження в стандартних проекціях підтверджує припущення. Вико-
Рис. 4.36. Рентгенограми кисті в прямій та боковій проекціях після остеосинтезу човноподібної кістки
нують іммобілізацію кисті та передпліччя гіпсовою пов’язкою на 3-4 тижні. З перших днів призначають лікувальну гімнастику для пальців. Працездатність відновлюється через 4-8 тижнів.
Перилунарний вивих кисті. Виникає при форсованому перерозгинанні передпліччя. Півмісяцева кістка утримується біля променевої (з карпальної сторони), а інші кістки зап’ястка зміщуються у волярному напрямку.
Принципи діагностики та лікування. Хворі скаржаться на біль та обмеження рухів у кистьовому суглобі. При огляді виявляють виражений набряк та деформацію суглоба, частіше – штикоподібну. Лікування полягає в закритому вправленні вивиху, яке слід виконати за допомогою дистракційного апарата, при цьому кисть перерозгинають в тильному напрямку, а пальцями вправляють півмісяцеву кістку. Суглоб у положенні згинання до кута 135° фіксують гіпсовою пов’язкою від рівня пальців до ліктьового суглоба. Ще через 2 тижні кисть виводять у фізіологічне положення та продовжують фіксацію до 4 тижнів. Працездатність відновлюється через 2-3 місяці. При невдалому закритому вправленні виконують оперативне втручання з використанням дистракційного апарата і відкритого вправлення.
Рис. 4.37. Переломи основи І п’ясткової кістки: А – Беннета; Б – Роландо; В – позасуглобовий
Переломи п’ясткових кісток. Розрізняють внутрішньосуглобові (Беннета, Роландо) та позасуглобові переломи з поперечною і косою лінією перелому (рис. 4.37). Перелом Беннета – внутрішньосуглобовий перелом основи І п’ясткової кістки, при якому трикутної форми фрагмент залишається на місці, а дистальна частина зміщується в тильному напрямку з приведенням кістки по осі. Багатоуламковий перелом основи І п’ясткової кістки, коли щілина нагадує літеру У, називається переломом Роланда.
Принципи діагностики та лікування. Клінічно виявляється набряк зап’ястково- п’ясткового суглоба, згладженість «анатомічної табакерки», палець незначно зігнений та приведений. Рентгенографія пальця у двох проекціях дозволяє уточнити характер перелому. Зміщення, що виникає при переломах основи І п’ясткової кістки, слід усунути щонайшвидше. Його виконують під місцевим знеболенням, забезпечуючи тягу по осі І пальця та його відведення, притискаючи основу п’ясткової кістки в ліктьовому напрямку. Не припиняючи тяги по осі пальця, при максимальному відведенні І п’ясткової кістки фіксують палець гіпсовою пов’язкою, добре моделюючи біля основи п’ясткової кістки. У випадку вторинного зміщення монтують систему скелетного витягнення, виконують остеосинтез шпицями Кіршнера чи мініатюрною накістковою пластиною. Поперечні діафізарні переломи п’ясткових кісток лікують консервативно іммобілізацією у гіпсовій шині, яку фіксують на кисті та передпліччі терміном на 3-4 тижні. П’ясткові кістки з косою лінією перелому, в тому числі множинні, після відкритої репозиції фіксують шпицями Кіршнера, накістковими пластинами, апаратами позавогнищевого остеосинтезу. Термін іммобілізації сягає 4-6 тижнів. Працездатність відновлюється через 6-8 тижнів.
Переломи фаланг пальців. Виникають внаслідок прямої травми у людей фізичної праці. Під дією міжкісткових та черв’якоподібних м’язів відломки фаланг пальців незначно зміщуються під кутом, відкритим до тилу. Розрізняють переломи: діафізарні (гвинтоподібні, поперечні, навскісні), білясуглобові (нестабільні) та внутрішньосуглобові.
Принципи діагностики та лікування. Клінічно виявляють локальну болючість, набряк, укорочення, патологічну рухомість, крепітацію відламків. Рентгенографічне дослідження у двох стандартних проекціях дозволяє уточнити характер лінії перелому та зміщення. Такі переломи потребують ідеальної репозиції, оскільки хибна консолідація суттєво порушує функцію кисті. Після репозиції консервативне лікування потребує іммобілізації волярною шиною у фізіологічному напівзігнутому положенні пальця строком на 3-4 тижні. Оперативне лікування передбачає закриту чи відкриту репозицію перелому з фіксацією по осі пальця шпицею Розова, Кіршнера чи мініатюрною накістковою пластиною. При довкола – та внутрішньосуглобових переломах доцільно використати апарати зовнішньої фіксації, ендопротезування чи артродезування суглобів. Працездатність відновлюється через 6-8 тижнів після травми.
Источник
Опис
На сьогоднішній день саме перелом передпліччя
є однією з найбільш поширених видів травм опорно-рухового
апарату людини. Саме передпліччя утворюється з двох довгих трубчастих
кісток, які проходять практично
повністю паралельно відносно один одного — це променева, а також ліктьова
кость.
Внизу ці дві кістки будуть звернені до зап’ястя, а
вгорі до ліктя. При цьому променева кістка проходить до зап’ястя з боку великого
пальця, а ліктьова з боку мізинця.
Перелом шийки і головки променевої кістки
Поява перелому шийки і головки променевої кістки
утворюються, практично у всіх випадках, в результаті падіння людини на
злегка відведену назовні і витягнуту руку. Освіта головки променевої кістки
відбувається її верхній, тобто опуклою областю, а шийка кістки розташована
нижче самої головки і представляє з себе дещо звужене місце.
Ізольований перелом діафізу
Освіта травми середньої частини самої кістки, або
її діафіза, відбувається в результаті досить сильного удару безпосередньо по
променевої стороні передпліччя. Якщо порівнювати даний вид перелому з ізольованим
перелом ліктьової кістки, відбувається значне порушення функцій руки. Однак,
такий перелом зустрічається вкрай рідко.
Перелом диафизов обох кісток передпліччя
Освіта даного виду перелому відбувається в
внаслідок прямої дії або удару, при цьому сам перелом відбувається
строго на одному рівні. Також перелом диафизов обох кісток передпліччя може
відбуватися і в результаті падіння на руку, якщо наголос робиться на кисть. У цьому
кожна кістка буде ламатися в самому тонкому місці — ліктьова ламається в
нижній третині, а променева ближче до середини.
Пошкодження Галеацци
Даний вид травми представляє з себе освіту
перелому променевої кістки безпосередньо у верхній області її середньої третини,
також відбувається і зсув її нижнього уламка, в зап’ясті утворюється вивих
головки ліктьової кістки. Основними причинами утворення даного виду травми
є отримання досить сильного удару або в результаті падіння з висоти
на витягнуту руку.
Перелом дистального відділу
При переломі променевої кістки найбільш типовим
є саме пошкодження нижнього або дистального відділу. Найбільш часто
даний вид травми виникає саме у жінок, при цьому його освіта
відбувається із-за падіння безпосередньо на витягнуту руку.
Симптоми
Основними ознаками утворення перелому шийки і
голівки променевої кістки є характерною поява припухлості, а також
болючості безпосередньо в області ліктьового суглоба. При цьому почуття
болі буде значно посилюватися в тому випадку, якщо постраждала людина
зробить спробу повернути або злегка зігнути руку, а також при спробі
доторкнутися до ліктя. Для підтвердження діагнозу потрібне проведення
рентгенологічного дослідження.
Основними симптомами освіти ізольованого
перелому діафіза є характерною поява припухлості, також потерпілого
турбує постійний біль, що виявляється безпосередньо в області пошкодження.
Біль буде значно посилюватися під час дотику до місця травми або
при спробі повернути пошкоджену руку. Для того, щоб уточнити
первинний діагноз, призначається проведення додаткового
рентгенологічного дослідження.
Перелом диафизов обох кісток передпліччя проявляється
досить яскраво вираженою картиною — в області пошкодження з’являється
характерна деформація та набряк, при цьому досить часто відбувається і
поява візуального укорочення самого ушкодженого передпліччя. У разі
отримання даного виду травми, під час здійснення спроби руху,
потерпілий починає відчувати досить сильні болі, також проявляється
характерний хрускіт, тобто крепітація.
У тому випадку, якщо відбувається пошкодження Галеацци,
утворюється досить сильна припухлість, а також деформація. Хворий відчуває
дуже сильні больові відчуття, які проявляються безпосередньо в
нижній третині передпліччя, а також зап’ястя. Практично повністю неможливими
стають рухи кисті, і звичайно, обертання передпліччя.
Характерними ознаками перелому освіти
дистального відділу виявляється болючість в області зап’ястя, яка буде
значно загострюватися під час спроби вчинити найменший рух. Також
з’являється деформація тильного боку кисті, в області ушкодження розвивається
припухлість. У деяких випадках буде порушуватися чутливість. Для того,
щоб підтвердити попередній діагноз, необхідно провести додаткове
рентгенологічне дослідження.
Діагностика
Саме з-за того, що освіта перелому діафізу
і головки променевої кістки супроводжуються досить слабо вираженими клінічними
симптомами, є ймовірність появи певних труднощів в діагностиці.
Для того, щоб точно встановити діагноз та тип
перелому, є необхідність у проведенні додаткового рентгенологічного
дослідження. Також лікар повинен буде відрізнити освіта перелому променевої
кістки саме від його поєднання з подією переломом ліктьової кістки, а також
вивихом.
Профілактика
В основі профілактики утворення перелому променевої
кістки лежить уникнути різних видів травм, а також падіння з висоти, які
здатні призвести до даного виду ушкодження.
Лікування
Лікування перелому шийки і головки променевої кістки
консервативне. У тому випадку, якщо буде відсутній зсув пошкоджених
кісткових фрагментів, безпосередньо на область пошкодження буде накладатися
спеціальна гіпсова пов’язка, яка складається з двох лонгет. Фіксація
пошкодженої руки проводиться приблизно на одну або півтори тижня, починаючи від
фаланг пальців і до верхньої третини плеча.
Якщо перелом супроводжується зміщенням, тоді
спочатку проводиться знеболення, а потім і сама репозиція, тобто лікар
зіставляє фрагменти пошкодженої області. За допомогою гіпсової лонгети
проводиться фіксація пошкодженої кістки, а у кінці лікування хворому призначається
додаткове рентгенологічне дослідження.
У тому випадку, якщо після проведеного лікування буде
відсутній бажаний результат, можливо призначення повторної репозиції, а
також фіксація самої кістки за допомогою спеціальної спиці. Приблизно через дві
або три тижні буде забиратися спиця, але в той же час ще на чотири або п’ять
тижнів залишається зовнішня іммобілізація, тобто обмеження пошкодженої
кістки за допомогою лонгет.
У тому випадку, якщо відбувається многооскольчатый
перелом, а також за умови травматичної руйнування головки кістки
призначається проведення оперативного лікування або ендопротезування
спеціальними силіконовими протезами.
Якщо відбувається ізольований перелом діафізу без
зміщення, тоді накладається спеціальна циркулярна гіпсова пов’язка, яка
захоплює місце пошкодження одночасно з усіх сторін, при цьому фіксація
починається від третини плеча і аж до початку пальців.
За умови утворення зсуву є необхідність
у проведенні репозиції, після чого на 12 тижнів накладається фіксуюча
гіпсова пов’язка. При цьому є необхідність у проведенні регулярного
рентгенологічного дослідження, завдяки якому стає можливим стежити
за перебігом лікування. У тому випадку, якщо лікування не дає необхідного результату,
тоді негайно призначається проведення оперативного втручання.
Якщо ж відбувається перелом диафизов обох кісток
передпліччя, призначається проведення консервативного лікування, при цьому фіксація
залишається на шість або вісім тижнів. У тому випадку, коли перелом
супроводжується утворенням зміщення, досить часто, після проведення
фіксації, а також консервативної репозиції, є необхідність у застосуванні
остеосинтезу, тобто репозиції, при якій використовується спеціальна
фіксуюча конструкція.
У разі отримання перелому діафіза обох кісток
передпліччя, практично у всіх випадках, операція проводиться на третю або
п’яту добу після отримання травми, так як треба почекати, поки не спаде
утворився набряк.
За допомогою пластини проводиться остеосинтез променевої
кістки, а внутрішньокістковий штифт застосовується при пошкодженні ліктьової кістки. Саме
завдяки цьому стає можливим значно скоротити час, який буде
витрачатися на відновлення рухів у травмированой руці.
Якщо ж відбувається утворення ушкодження Галеацци,
після того, як буде проведена репозиція, а також вправлення вивиху, яке
робиться під дією анестезії (як самого перелому, як і зап’ястя).
Потім через шкіру буде здійснюватися фіксація не тільки променевої, а також і
ліктьової кістки за допомогою двох спеціальних спиць.
Від середини плеча і плоть до початку пальців
накладається гіпсова пов’язка, яка залишається приблизно на 10 тижнів
(тривалість носіння гіпсу безпосередньо залежить від ступеня ушкодження).
У тому випадку, якщо проведене лікування не дало
необхідного результату, тоді буде застосовуватися метод остеосинтезу, при якому
використовується схожа гіпсова іммобілізація, тривалість її буде
приблизно 8 тижнів. У тому випадку, якщо проводиться лікування не тільки застарілих,
але й неправильно зрощених ушкоджень, найчастіше, застосовується методика
дистракції, тобто розтягування самого ураженої ділянки при допомоги
різноманітних апаратів.
Перелом дистального відділу проводиться консервативним
методом. У тому випадку, якщо стався складний перелом, що супроводжується
сильним зміщенням уламків, є необхідність у проведенні черезшкірної фіксації
за допомогою двох спиць. Метод дистракції апаратами полегшеної конструкції
застосовується при лікуванні багатоосколкових і роздроблених переломів.
Источник